Нарешті вони починають це визнавати вголос)). Чого ви регочете? Все правильно чувак говорить. Авжеж, авжеж Україна для них - екзистенційна загроза. Те, що вони нас бояться як вогню, було очевидно завжди. Бо як можна не боятися того, в кого ти вкрав ім’я і історію, розраховуючи, що перевариш хазяїна у своїй імперії, а хазяїн не переварився - живий здоровий, знає, що ти зробив, більш того - вивчив тебе наскрізь, має по тобі найкращу експертизу в світі, знає тебе як облупленого - краще за тебе самого, і будь-якої миті може повідати світові, що ти і все твоє соціогеографічне утворення - самозванець, крадій, хімера.
Розумієте, коли ти є представником соціогрупи, ідентифікація якої базується на кодах, що нічого окрім сорому за власну історію і жаху від самих себе дати не можуть, а головний witness of your misery постійно поруч, відбиває твої постійні спроби з ним злитися, і будь-якої миті може затребувати своє назад, авжеж він стає екзистеційною загрозою для існування твого рідного соціогеографічного утворення у тому вигляді в якому воно існує наразі. І зрозуміло, що у такій ситуації нічого окрім страху не залишається.
Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби Петро перший, якого населення росіі чомусь називає великим, не вкрав назву Русь у 1721 році, переназвавши Московію викраденим вгадайте в кого ім’ям.
Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби їхня німкеня Катерина друга не переписала купу історичних документів заради привласнення історії України Московією («комісія для составленія запісок о дрєвнєй історії, прєімуществєнно росіі» - google it).
Можливо росіяни не боялися б українців, якби не Голодомор, не Батурин, не розстріляне відродження, не масові переселення цілих регіонів, не переписані книжки Гоголя, не сотні заборон на українську мову і українську культуру… не Крим… усі ці докази убогості сабжу, усі ці нагадування росіянам їхньої історії, яку так зручно не знати..
Можливо росіяни не боялися б українців так сильно, якби не створювали власну культуру на кістках винищених ними культур. Культура росіі, це велике кладовище, і Україна, як survivor, нагадує про це всім… буряти, тувинці, татари, малі народи Сибіру, усі ті етнічні групи, яким Московське царство влаштовувало нескінченні етноциди і зрештою перетворило їх на манкуртів - не дай Бог вони пригадають власну історію, як це було у 90-х, від час національного підйому, коли, наприклад, ті ж самі тувинці гнали росіян зі своєї землі, бо просто згадали власну історію 30-х років, тисячі розстріляних росіянами духовних лам, зґвалтованих тувинок, ну і все те, що сторіччями стабільно роблять росіяни, коли нападають на інших (без усілякого путіна, уявляєте?)) не дай Бог усі вони подивляться на Україну і нарешті зрозуміють, що вирватися від Московії - можливо.
Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби здуру не вирішили вважати за spawn point власної історії Київ, який їм не належить. Якому вони належали. І не були особливо потрібні: периферія Київської Русі, на якій згодом з’явилася Московія, населення якої, замість притаманних Русі демократичних соціальних практик, сповідувало (і сповідує досі) рабське підкорення лідеру, вона великим попитом не користувалась. А ви знаєте що буває з дитинча, якого мати не любить: з нього виростає параноідально-нарцисичний розлад особистості, або, як в цьому випадку - параноідально-нарцисичний розлад суспільства: «на нас всі постійно хочуть напасти» - нічого не нагадує? нема чим більше зайнятися «всім», «всі» тільки про Росію і думають, бо про що ж ще? Про власне життя? Ні, ви що, подивіться які гарні болота)).
Можливо росіяни не боялися б українців так сильно, якби у 19 сторіччі не доїбалися до теми славянізму у надії доєднатися до групи країн зі слов’янськими народами (хоча всім цім країнам посрати на власний слов’янизм, окрім, власне, Росіі - ви помітили? Хтось бідкається про власні славянські коріння окрім росіі? Ніт. Нікому неактуальні мертвонароджені атавістичні ідеї етнотипів, але в московського царства «власний шлях», ну ви знаєте)). Проте і тут невеличка проблемка - славянські племена на території росіі проживали лише у невеличкому для росіі трикутничку Новгород-Псков-Смолєнск, та й те - їхні нащадки були вирізані московитами у 16 сторіччі, коли Московське Царство нарешті завоювало Новгород (Іван Грозний за кілька десятків років дорізав залишки вже депортованих новгородців). І оскільки слов’яни не були кочівниками, можна обережно зробити висновок, що славянський етнотип, на який чомусь так оскаженіло фапає сучасна Росія, на цих територіях був винищений до стану статистичної похибки. Виправте мене, якщо я неправа.
Про ярлик татаро-монгольської орди, який дозволив періферійному улусу - Московії - піднятися в якості гауляйтера монгол і всі ті непропрацьовані анальні болі росіян з цього приводу згадувати?
Про комплекс раба без хазяїна?
Про відмову від відповідальності за власне життя?
Про продаж себе у кріпосництво? У той час, коли українці краще здохнуть, ніж будуть рабами, а тому є постійним нагадуванням представникам московського царства їхньої слабкості.
Ось такі коди формують ідентичність сучасного росіянина. страшні коди, які приводять лише до одного висновку -
Немає
Ніяких
Росіян
Саме тому вони не вивчають власну історію, навіть останнього сторіччя, саме тому вони обирають бути манкуртами. Бо підсвідомо чудово розуміють ЩО їм доведеться визнати про себе, якщо вони візьмуть нормальну історичну книжку до рук.
Можливо росіяни не боялися б українців, якби українці не були їм постійним нагадуванням, хто тут безхребетний манкурт, соціум без коріння, «Іван родства нє помнящій».
Історія формує базу, від якої можна відштовхнутися для стрибка у майбутнє. Немає історії - немає майбутнього. Той, хто нагадує тобі, що в тебе немає майбутнього - лякає. Це логічно.
Росіян ламали занадто багато разів.
Спочатку розвиток їхньої самобутньої культури був знищений татаро-монголами.
Потім - Петром першим, який змусив суспільство мимікрувати під захід. Вдавати. Прикидатися. І започаткував плеяду «керівників», які говорили або німецькою, або французькою, європу любили більше за власну країну (цей тренд з тих пір є ключовим: і хіпстота і пролетарії мріють «звалити», навіть якщо не визнають цього, намагаючись перекричати свою підсвідому мрію ґвалтом «рррро-сі-я-ррро-сі-я»), і срати хотіли на населення і його надії і сподівання, власне - «жили под собою не чуя страни» (цей спосіб життя за них тепер якісно продовжують так звані російські інтелектуали, що відмежувалися від власного народу словами «только не о політіке» і всім іншим раф-кофейном з авокадо (замість того, щоб нести відповідальність за свій народ, що й має робити інтелігенція, як еліта суспільства))
Потім - Леніним, який так само зламав їх ще раз, додавши до цього ситуацію де в СРСР всі республіки вивчали і мову/коди російські, але і мову/коди власні, національні, зберігали на певному рівні розуміння власної «окремості», і тільки Росія цієї «окремості» не мала і не змогла створити.
У росіі зараз немає коріння. Вони не знають хто вони, вони навіть не впевнені, чи існують, а головне - багато століть вони прикидалися тим, ким не є, тим, що їм не властиво. Шахраювали. Мимікрували чужі сенси. Закономірно, що тепер вони відчувають себе самозванцем. Бо так воно і є. І закономірно, що вони бояться того, хто все це про них чудово знає. Знає ПРО них і знає ЗА них, бо вони б із задоволенням зробили вигляд, що про все це забули. Але ми заважаємо їм брехати собі. Тому так - Україна - екзистенційна угроза. Україна дуже страшна.
Росіяни могли б від‘їбатися від наративу славянизму(21 сторіччя надворі, панове, камон).
Росіяни могли б зректися Москви (їм це не вперше, чи не так, Петербург?;), і відбудовувати власний історичний дискурс він Новгороду - там ок історія була.
Росіяни могли б визнати події 1721 року і в контексті відмови від розвитку власної культури і прикидання європейцями, і в контексті «викрадення» назви (не уявляю, як це - знати, що ти живеш не під власним ім’ям, прикидаєшся кимось іншим, боїшся, що тебе викриють, а головне - нібито живеш чиєсь чуже - не своє - життя, і виходить що тебе в певному сенсі нема)
Або вони можуть продовжувати ніхєра не робити, відчувати себе самозванцями, брехати собі в усьому аби тільки не визнавати правди і не розбиратися із власними проблемами. І - тут вже без варіантів - до коликів боятися України.
Вони обирають останнє.
