Ось такі коди формують ідентичність сучасного росіянина...

 

Нарешті вони починають це визнавати вголос)). Чого ви регочете? Все правильно чувак говорить. Авжеж, авжеж Україна для них - екзистенційна загроза. Те, що вони нас бояться як вогню, було очевидно завжди. Бо як можна не боятися того, в кого ти вкрав ім’я і історію, розраховуючи, що перевариш хазяїна у своїй імперії, а хазяїн не переварився - живий здоровий, знає, що ти зробив, більш того - вивчив тебе наскрізь, має по тобі найкращу експертизу в світі, знає тебе як облупленого - краще за тебе самого, і будь-якої миті може повідати світові, що ти і все твоє соціогеографічне утворення - самозванець, крадій, хімера.

Розумієте, коли ти є представником соціогрупи, ідентифікація якої базується на кодах, що нічого окрім сорому за власну історію і жаху від самих себе дати не можуть, а головний witness of your misery постійно поруч, відбиває твої постійні спроби з ним злитися, і будь-якої миті може затребувати своє назад, авжеж він стає екзистеційною загрозою для існування твого рідного соціогеографічного утворення у тому вигляді в якому воно існує наразі. І зрозуміло, що у такій ситуації нічого окрім страху не залишається.

Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби Петро перший, якого населення росіі чомусь називає великим, не вкрав назву Русь у 1721 році, переназвавши Московію викраденим вгадайте в кого ім’ям.

Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби їхня німкеня Катерина друга не переписала купу історичних документів заради привласнення історії України Московією («комісія для составленія запісок о дрєвнєй історії, прєімуществєнно росіі» - google it).

Можливо росіяни не боялися б українців, якби не Голодомор, не Батурин, не розстріляне відродження, не масові переселення цілих регіонів, не переписані книжки Гоголя, не сотні заборон на українську мову і українську культуру… не Крим… усі ці докази убогості сабжу, усі ці нагадування росіянам їхньої історії, яку так зручно не знати..

Можливо росіяни не боялися б українців так сильно, якби не створювали власну культуру на кістках винищених ними культур. Культура росіі, це велике кладовище, і Україна, як survivor, нагадує про це всім… буряти, тувинці, татари, малі народи Сибіру, усі ті етнічні групи, яким Московське царство влаштовувало нескінченні етноциди і зрештою перетворило їх на манкуртів - не дай Бог вони пригадають власну історію, як це було у 90-х, від час національного підйому, коли, наприклад, ті ж самі тувинці гнали росіян зі своєї землі, бо просто згадали власну історію 30-х років, тисячі розстріляних росіянами духовних лам, зґвалтованих тувинок, ну і все те, що сторіччями стабільно роблять росіяни, коли нападають на інших (без усілякого путіна, уявляєте?)) не дай Бог усі вони подивляться на Україну і нарешті зрозуміють, що вирватися від Московії - можливо.

Можливо, росіяни не боялися б українців так сильно, якби здуру не вирішили вважати за spawn point власної історії Київ, який їм не належить. Якому вони належали. І не були особливо потрібні: периферія Київської Русі, на якій згодом з’явилася Московія, населення якої, замість притаманних Русі демократичних соціальних практик, сповідувало (і сповідує досі) рабське підкорення лідеру, вона великим попитом не користувалась. А ви знаєте що буває з дитинча, якого мати не любить: з нього виростає параноідально-нарцисичний розлад особистості, або, як в цьому випадку - параноідально-нарцисичний розлад суспільства: «на нас всі постійно хочуть напасти» - нічого не нагадує? нема чим більше зайнятися «всім», «всі» тільки про Росію і думають, бо про що ж ще? Про власне життя? Ні, ви що, подивіться які гарні болота)).

Можливо росіяни не боялися б українців так сильно, якби у 19 сторіччі не доїбалися до теми славянізму у надії доєднатися до групи країн зі слов’янськими народами (хоча всім цім країнам посрати на власний слов’янизм, окрім, власне, Росіі - ви помітили? Хтось бідкається про власні славянські коріння окрім росіі? Ніт. Нікому неактуальні мертвонароджені атавістичні ідеї етнотипів, але в московського царства «власний шлях», ну ви знаєте)). Проте і тут невеличка проблемка - славянські племена на території росіі проживали лише у невеличкому для росіі трикутничку Новгород-Псков-Смолєнск, та й те - їхні нащадки були вирізані московитами у 16 сторіччі, коли Московське Царство нарешті завоювало Новгород (Іван Грозний за кілька десятків років дорізав залишки вже депортованих новгородців). І оскільки слов’яни не були кочівниками, можна обережно зробити висновок, що славянський етнотип, на який чомусь так оскаженіло фапає сучасна Росія, на цих територіях був винищений до стану статистичної похибки. Виправте мене, якщо я неправа.

Про ярлик татаро-монгольської орди, який дозволив періферійному улусу - Московії - піднятися в якості гауляйтера монгол і всі ті непропрацьовані анальні болі росіян з цього приводу згадувати?

Про комплекс раба без хазяїна?

Про відмову від відповідальності за власне життя?

Про продаж себе у кріпосництво? У той час, коли українці краще здохнуть, ніж будуть рабами, а тому є постійним нагадуванням представникам московського царства їхньої слабкості.

Ось такі коди формують ідентичність сучасного росіянина. страшні коди, які приводять лише до одного висновку -

Немає

Ніяких

Росіян

Саме тому вони не вивчають власну історію, навіть останнього сторіччя, саме тому вони обирають бути манкуртами. Бо підсвідомо чудово розуміють ЩО їм доведеться визнати про себе, якщо вони візьмуть нормальну історичну книжку до рук.

Можливо росіяни не боялися б українців, якби українці не були їм постійним нагадуванням, хто тут безхребетний манкурт, соціум без коріння, «Іван родства нє помнящій».

Історія формує базу, від якої можна відштовхнутися для стрибка у майбутнє. Немає історії - немає майбутнього. Той, хто нагадує тобі, що в тебе немає майбутнього - лякає. Це логічно.

Росіян ламали занадто багато разів.

Спочатку розвиток їхньої самобутньої культури був знищений татаро-монголами.

Потім - Петром першим, який змусив суспільство мимікрувати під захід. Вдавати. Прикидатися. І започаткував плеяду «керівників», які говорили або німецькою, або французькою, європу любили більше за власну країну (цей тренд з тих пір є ключовим: і хіпстота і пролетарії мріють «звалити», навіть якщо не визнають цього, намагаючись перекричати свою підсвідому мрію ґвалтом «рррро-сі-я-ррро-сі-я»), і срати хотіли на населення і його надії і сподівання, власне - «жили под собою не чуя страни» (цей спосіб життя за них тепер якісно продовжують так звані російські інтелектуали, що відмежувалися від власного народу словами «только не о політіке» і всім іншим раф-кофейном з авокадо (замість того, щоб нести відповідальність за свій народ, що й має робити інтелігенція, як еліта суспільства))

Потім - Леніним, який так само зламав їх ще раз, додавши до цього ситуацію де в СРСР всі республіки вивчали і мову/коди російські, але і мову/коди власні, національні, зберігали на певному рівні розуміння власної «окремості», і тільки Росія цієї «окремості» не мала і не змогла створити.

У росіі зараз немає коріння. Вони не знають хто вони, вони навіть не впевнені, чи існують, а головне - багато століть вони прикидалися тим, ким не є, тим, що їм не властиво. Шахраювали. Мимікрували чужі сенси. Закономірно, що тепер вони відчувають себе самозванцем. Бо так воно і є. І закономірно, що вони бояться того, хто все це про них чудово знає. Знає ПРО них і знає ЗА них, бо вони б із задоволенням зробили вигляд, що про все це забули. Але ми заважаємо їм брехати собі. Тому так - Україна - екзистенційна угроза. Україна дуже страшна.

Росіяни могли б від‘їбатися від наративу славянизму(21 сторіччя надворі, панове, камон).

Росіяни могли б зректися Москви (їм це не вперше, чи не так, Петербург?;), і відбудовувати власний історичний дискурс він Новгороду - там ок історія була.

Росіяни могли б визнати події 1721 року і в контексті відмови від розвитку власної культури і прикидання європейцями, і в контексті «викрадення» назви (не уявляю, як це - знати, що ти живеш не під власним ім’ям, прикидаєшся кимось іншим, боїшся, що тебе викриють, а головне - нібито живеш чиєсь чуже - не своє - життя, і виходить що тебе в певному сенсі нема)

Або вони можуть продовжувати ніхєра не робити, відчувати себе самозванцями, брехати собі в усьому аби тільки не визнавати правди і не розбиратися із власними проблемами. І - тут вже без варіантів - до коликів боятися України.

Вони обирають останнє.

Хазяїн - барин;)

пслння

Литва, відбір на Євробачення. LT United – You Are The Winners, Ukraina. Наскільки можу зрозуміти, ця пісня ніби є переможцем національного відбору. А, і звісно, русскій ваєнний карабль іде разом з усім лаптєстаном наміченим курсом.

 

 

Красивая песенка

 

...

 

Арта )

 

Одесский криминал патрулирует улицы , вместе с полицейскими.

 Украина, ты себе не представляешь, что творится в Одессе.

Помирились злейшие враги, а те кто непомирились обьявили перемирие.

Мы наблюдаем массовый подъем гражданской активности.

Сегодня, в нашем штабе , проводятся учения и тренировки одесского криминального сообщества, которые раскопали свои заначки и передали в тер. оборону столько всего, шо пздец…

И они сейчас, вместе с полицией патрулируют наши улицы.

«Улица» патрулирует улицу вместе с теми , кто должен контролировать эту улицу.

Это Одесса …

Которая, жаждет получить звезду Героя Украины.

Давайте орки, мы вас ждём…угас трехсотых не будет.

Спасибо Верховной Раде, она легализировала гражданское сопротивление оркам.

Источник:

О существовании большинства из них мы просто не подозреваем.

 Google настолько мощный, что «прячет» от нас другие поисковые системы. О существовании большинства из них мы просто не подозреваем.

 

Тем временем, в мире еще огромное множество отличных поисковиков, которые специализируются на книгах, науке, другой умной информации.  

Держите список сайтов, о которых вы никогда не слышали. 

 

www.refseek.com – поисковик по академическим ресурсам. Более миллиарда источников: энциклопедии, монографии, журналы.

 

www.worldcat.org – поиск по содержимому 20 тысяч мировых библиотек. Узнаете, где лежит ближайшая нужная вам редкая книга.

 

https://link.springer.com – доступ к более чем 10 миллионам научных документов: книги, статьи, протоколы исследований.

 

www.bioline.org.br – библиотека научных журналов по bioscience, издаваемых в развивающихся странах.

 

http://repec.org – добровольцы из 102 стран собрали почти 4 миллиона публикаций по экономике и смежным наукам.

 

www.science.gov – американский государственный поисковик по 2200+ научным сайтам. Индексируются более 200 миллионов статей.

 

www.pdfdrive.com – крупнейший сайт для бесплатного скачивания книг в формате PDF. Заявляют более 225 миллионов названий.

 

www.base-search.net – один из мощнейних поисковиков по текстам академических исследований. Более 100 миллионов научных документов, 70% из них бесплатны

Springer

 (https://link.springer.com/)Home - Springer

Providing researchers with access to millions of scientific documents from journals, books, series, protocols, reference works and proc

Откуда на скалах в Австралии древнеегипетские иероглифы

 Совсем недавно мы выкладывали статью о возможном путешествии древних египтян в Австралию. Подробнее с ней можно ознакомиться по этой ссылке.

Однако если вкратце, то недалеко от Сиднея были найдены петроглифы в виде египетских иероглифов, повествующих о мореплавателях, пересекших океан и оказавшихся на чужой и враждебной земле. Их капитан, бывший по совместительству египетским принцем, был укушен ядовитой змеёй и скончался. Пещера с иероглифами — место его последнего пристанища.

Фото: www.diggingsonline.com

Ряд странных артефактов Южной и Северной Америки прямо или косвенно свидетельствуют о трансконтинентальных контактах между цивилизациями в глубокой древности. Неужели и история из Австралии является ярким подтверждением того, что связь между далекими континентами была задолго до эпохи великих географических открытий? Давайте разбираться.

Фото: www.diggingsonline.com

Местность Lyer Trig, где и находятся скалы с иероглифами, давно известна местным археологам из-за большого количества обнаруженных там, задолго до письменности «Черной земли» (именно так египтяне называли свою страну), наскальных рисунков австралийских аборигенов. Впервые же египетские символы были обнаружены в первой половине 1970-ых годов геодезистом Аланом Дэшем из городского совета Госфорда. После обнаружения наскальных рисунков, Алан Дэш ещё несколько раз посещал это место, каждый раз находя всё новые и новые иероглифы.

Фото: www.diggingsonline.com

Впервые таинственный египтянин был поймал с поличным в 1984 году рейнджером Нейлом Мартиным, по стечению обстоятельств оказавшимся в этом районе. Вот как он описывал это событие: «В 1984 году я был в районе Lyer Trig, помогая тушить пожар. Когда я огибал подножие холма, то услышал шум, будто кто-то раскалывал камень. Подойдя к расщелине между скалами, я увидел человека, делавшего насечки на стене зубилом. Поскольку это место находилось на территории национального парка, я отобрал инструмент, который позже передал местному историческому сообществу. Вандалом оказался старый югослав с психическим расстройством. По этой причине никаких дальнейших административных действий в его отношении властями Австралии не предпринималось. Собственно, самого старика мы больше тоже не встречали».

После 1984 года о расщелине с египетскими иероглифами на некоторое время забыли. Его занесло листьями и землей. Однако в 90-ых годах XX века, госфордские петроглифы вновь набирают популярность, становясь местом притяжения самых разных людей и исследователей. Кто-то проводил тут духовные практики, указывая на некую «особенность» расположения расщелины, другие незаконно искали захоронение принца и возможные сокровища. Между скалами была даже вырыта настоящая яма. Попутно рейнджеры регулярно конфисковали различные инструменты и молотки, с помощью которых на стены наносились всё новые и новые иероглифы.

Фото: www.diggingsonline.com

Бытует мнение об аутентичности иероглифов по причине того, что часть из них покрыта зеленым лишайником. Однако лишайник очень быстро растет на влажных скалах. Кроме того, при прикосновении к стенам, люди, сами того не желая, могут оставлять питательные для лишайника вещества. В подтверждении этого, рейнджер Нейл Мартин приводит в пример некоторых садовников, обрабатывающих новые горшки для растений молоком, чтобы на них скорее появился лишайник и “состарил” их.

Кроме того, некоторые петроглифы кажутся гладкими, что дополнительно придает им древний вид. Тем не менее, этому также есть объяснение. Происходит подобное явлением по причине неоднородности песчаника, которая, соответственно, приводит и к различной степени выветривания. Всё же бОльшая часть иероглифов до сих пор сохраняет резкие острые края, указывающих на своё недавнее происхождение.

Фото: www.diggingsonline.com

Ещё одно свидетельство современного происхождения иероглифов предоставил Дэвид Ламберт — эксперт в области наскального искусства отдела культурного наследия NPWS (The National Parks and Wildlife Service). В 1983 году он исследовал госфордские петроглифы. Внутренняя часть прореза каждого из иероглифов состояла из чистого белого песчаника без каких-либо следов роста лишайника, что указывало на возраст петроглифов — порядка 12 месяцев. В 1983–84 годах NPWS сделал целый ряд фотографий, подтверждающих экспертные выводы Дэвида Ламберта. В качестве примера рядом с фотографиями госфордских петроглифов были приведены наскальные рисунки аборигенов Австралии из того же региона, возраст которых составлял 200–250 лет. Все они оказались более округлыми и гладкими, чем египетские символы.

Некоторые фотографии петроглифов были направлены заведующему кафедрой египтологии Университета Маккуори в Сиднее профессору Нагибу Канавати. Вот как выглядела часть его ответа сотрудникам NPWS: «Я изучил фотографии и думаю, что наскальные рисунки — это работа кого-то, кто, возможно, посетил Египет или просто видел изображение египетских иероглифов и пожелал воспроизвести некоторую их часть. Большинство иероглифов действительно являются египетскими. Можно даже разобрать два царских имени. Однако всё это не имеет никакого смысла. Просто декоративное граффити с использованием египетских знаков».

Фото: www.diggingsonline.com

Египтолог доктор Грегори Гилберт также считает, что в госфордских петроглифах слишком много ошибок. Так некоторые иероглифы изображены неправильно или обращены в другую сторону. Встречаются среди них и имена из самых разных периодов египетской истории, дополнительно указывая, что петроглифы являются современной подделкой, при том, не очень качественной.

Стоит также добавить, что новые иероглифы продолжают появляться и по сей день.

Тем не менее, госфордские петроглифы всё ещё очень популярны. Не желая бороться с несанкционированным наплывом туристов к скалам с письменами, власти Австралии в лице NPWS сами организовали туры к госфордским петроглифам, наряду с поездками по другим национальным паркам страны.

Фото: www.diggingsonline.com

В качестве заключения хочется добавить, что коммерческий интерес нередко руководит популяризаторством и окутыванием вуалью таинственности самых разных мест на нашей планете. Желая заработать на естественном интересе людей, разнообразные фальсификаторы вбрасывают мифы, которые позже обрастают выдуманными подробностями. Иногда такие мифы распространяются даже быстрее, чем достоверные исследования.

Конечно, можно допустить, что египтологи, изучавшие иероглифы в Австралии, некомпетентны или сами иероглифы несли некий двойной смысл. Можно. Но тогда нам следует на слово поверить людям, зарабатывающим деньги на раскручивании мифа о бравом отряде египтян, пересекших в глубокой древности тысячи километров по морю и предоставляющих в качестве доказательств артефакты, подлинность которых не выдерживает критики.

Безусловно, до сих пор не всё ясно с древней и древнейшей историей человечества. Вопросов, которые требуют пристального внимания и изучения можно отыскать великое множество. Однако загадку происхождения египетских иероглифов в Австралии для себя мы считаем закрытой. (С. Дешевой)

Источник:

Циклопическое сооружение 19 века эстакада Одесского порта